Нормативнно-правові акти

  1. Міжнародні акти

Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 р. (ратифікована згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції» від 18 жовтня 2006 року № 251-V) ⇒⇒⇒
Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією № ETS173 від 27 січня 1999 р. (ратифікована згідно із Законом України «Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 жовтня 2006 р. № 252-V) ⇒⇒⇒
Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією від 15 травня 2003 р. № ETS 191 (ратифікована згідно із Законом України «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 жовтня 2006 р. № 253-V) ⇒⇒⇒
Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією від 4 листопада 1999 р. (ратифікована згідно із Законом України «Про ратифікацію Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією» від 16 березня 2005 р. № 2476-IV) ⇒⇒⇒
Угода про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) ⇒⇒⇒
Статут Групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) ⇒⇒⇒

      2. Кодекси України

Кримінальний Кодекс України ⇒⇒⇒
Кодекс України про адміністративні правопорушення ⇒⇒⇒
Кодекс законів про працю України ⇒⇒⇒

      3. Закони України

Про запобігання корупції від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VIII ⇒⇒⇒
Про Національне антикорупційне бюро України від 14 жовтня 2014 р. № 1698-VIII ⇒⇒⇒
Про засади антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки від 14 жовтня 2014 р. № 1699-VIII ⇒⇒⇒
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України від 13 травня 2014 р. № 1261-VII ⇒⇒⇒
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів від 14 жовтня 2014 р. № 1701-VIII ⇒⇒⇒
Про державну службу від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ ⇒⇒⇒
Про очищення влади від 27 січня 2015 р. № 132-VIIІ ⇒⇒⇒

      4. Укази Президента України

Про утворення Національного антикорупційного бюро України від 16 квітня 2015 р. № 217 ⇒⇒⇒
Про Національну раду з питань антикорупційної політики від 14 жовтня 2014 р. № 808 ⇒⇒⇒
Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки від 21 жовтня 2011 р. № 1001 ⇒⇒⇒
Про Стратегію сталого розвитку “України 2020” від 12 січня 2015 р. № 5/2015 ⇒⇒⇒

      5. Постанови КМУ

Питання запобігання та виявлення корупції від 4 вересня 2013 р. № 706 ⇒⇒⇒
Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» від 14 травня 2015 р. № 301 ⇒⇒⇒
Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015–2017 роки від 29 квітня 2015 р. № 265 ⇒⇒⇒
Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування від 13 червня 2000 р. № 950 ⇒⇒⇒
Про затвердження Положення про Урядового уповноваженого з антикорупційної політики від 4 грудня 2013 р. № 949 ⇒⇒⇒
Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики від 17 липня 2014 р. № 295 ⇒⇒⇒
Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 171 ⇒⇒⇒
Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» від 16 жовтня 2014 р. № 563 ⇒⇒⇒
Деякі питання відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції від 25 березня 2015 р. № 170 ⇒⇒⇒
Про затвердження Порядку організації та проведення конкурсу з формування Громадської ради при Національному агентстві з питань запобігання корупції від 25 березня 2015 р. № 140 ⇒⇒⇒

      6. Розпорядження КМУ

Про підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування від 6 липня 2011 р. № 642-р ⇒⇒⇒
Про затвердження плану першочергових заходів з подолання корупції від 2 липня 2014 р. № 647-р ⇒⇒⇒
Про затвердження плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади» від 16 жовтня 2014 р. № 1025-р ⇒⇒⇒


ПРІОРИТЕТИ РОБОТИ ПРЕДСТАВНИЦТВА

Поточна діяльність Представництва спрямована на практичне виконання Законів України: «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», а також Указів Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» та «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини», інших законодавчих та нормативних актів, що стосуються проблемних аспектів забезпечення життєдіяльності населення тимчасово окупованої території Кримського півострову.

З урахуванням актуальних тенденцій розвитку суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в Автономній Республіці Крим основні зусилля Представництва зосередженні на забезпеченні гуманітарної, соціальної та економічної складової політики держави Україна в контексті наступних пріоритетних напрямків:

1. Забезпечення соціальних, політичних, культурно-освітніх та майнових прав громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також вимушених переселенців у процесі розгляду їх звернень із послідуючим сприянням у вирішенні нагальних проблем, надання консультативної юридичної допомоги тощо.

2. Інформаційно-аналітичне супроводження ініціатив Президента України, висвітлення актуальних напрямків внутрішньої та зовнішньої політики держави Україна, інформування з проблем життєдіяльності населення тимчасово окупованої території, через щоденне оприлюднення матеріалів на офіційному сайті Представництва, проведення робочих зустрічей із представниками міжнародних та вітчизняних громадських організацій, організацію ефірів на телебаченні, спілкуванні з мешканцями півострова в електронному режимі.

3. Інформування мешканців Криму та тимчасово переміщених осіб щодо перспективних можливостей захисту своїх прав в судовому порядку та сучасної практики розгляду таких питань, перереєстрації суб’єктів господарської діяльності та отримання певних податкових пільг або здійснення своєї діяльність на території Криму в майбутньому, перереєстрації майна, відчуження його в подальшому, таким чином, щоб бути впевненим в законності такого правочину.

4. Здійснення безперервного моніторингу соціально-економічної та суспільно-політичної ситуації, а також дотримання тимчасово – окупаційною владою прав людини в Автономній Республіці Крим, відстеження динаміки суспільно-політичних настроїв та психологічного клімату населення півострову.

5. Аналітична розробка пропозицій та проектів прийняття державних рішень щодо забезпечення основних прав та свобод, захисту гуманітарних, політичних та соціально-економічних інтересів населення Криму.

6. Забезпечення постійної взаємодії з центральними та територіальними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Міністерством юстиції України, Міністерством соціальної політики, Міністерством внутрішніх справ України, Державною фіскальною службою України, Державною міграційною службою, Державною реєстраційною службою України, Державною пенітенціарною службою України, Державним агентством земельних ресурсів України, їх територіальними підрозділами, а також безпосередньо з обласними державними адміністраціями та виконавчими комітетами місцевих рад.

7. Консолідація та координація зусиль органів влади та громадськості, над спільним пошуком законних можливостей захисту громадян України в період тимчасової окупації через налагоджену співпрацю з представниками громадськості, кримськотатарського народу, а також з використанням формату конференцій, круглих столів та інших вагомих громадських і експертних науково-практичних заходів.

8. Сприяння розвитку економічних, фінансових, соціальних, інформаційних, культурних зв’язків материкової України з мешканцями Криму через участь у проведенні бізнес-форумів, виставкових, а також інших культурних заходах.


Історія Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим

Історія створення Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим бере початок з проголошення Україною у 1991 році незалежності та з’явлення у системі конституційного ладу Президента України, з відновлення у 1991 році Кримської автономної республіки у складі Української держави.

5 березня 1992 року було схвалено Закон України № 2167-XII «Про Представника Президента України». У статті 18 цього акту було визначено, що у Республіці Крим Президент України має своє Представництво, статус якого визначається окремим законом.

17 грудня 1992 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Представництво Президента України в Республіці Крим» № 2875-XII. Дата його схвалення історично стала датою заснування Представництва.

31 березня 1994 року Указом Президента України № 119/94 в Криму було створено вже постійно діюче Представництво Президента України та призначено Постійного Представника Президента України. Розпорядженням Президента України № 119/94 від 12 травня 1994 року було затверджено структуру та граничну чисельність апарату Представництва, які у наступному неодноразово корегувалися.

31 січня 1996 року Указом Президента України № 100/96 було запроваджено нинішню назву Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, продовжено його повноваження та затверджено Положення про Представництво, на період до прийняття нової Конституції України 1996 року.

В розділі Х Конституції України 1996 року «Автономна Республіка Крим» було запроваджено окрему статтю 139, за якою в Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України, статус якого визначається окремим законом. Представництво стало конституційним органом влади України.

Діяльність Представництва Президента України як органу контролю держави за відповідністю Конституції та нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим Конституції України і законам України було закріплено у частині 4 статті 5 чинної Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятій на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 року та затвердженій Законом України від 23 грудня 1998 року N 350-XIV.

Кадрові повноваження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим щодо організації місцевої державної влади в Криму закріплені у частині 3 статті 37 чинної Конституції Автономної Республіки Крим 1998 року.

Наступні зміни у статусі Представництва були зумовлені конституційними повноваженнями Президента України як глави держави, гаранта державного суверенітету та територіальної цілісності України, додержання Конституції та законів України, прав і свобод людини і громадянина.

Розпорядженням Президента України від 27 березня 1998 року № 68/98-рп в апараті Представництва було створено відділ з питань міжнаціональних відносин. На виконання Указу Президента України від 7 квітня 2000 р. № 573/2000 у складі апарату Представництва було створено Секретаріат Ради представників кримськотатарського народу, як форми визнання Україною Меджлісу кримськотатарського народу.

Нинішній конституційний статус Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим розвинуто спеціальним Законом України від 2 березня 2000 року № 1524-III у чинній редакції. За його статтею 4 діяльність Представництва ґрунтується на принципах верховенства права, законності, гласності, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів.

Закон України № 1524-III визначає, що Представництво є державним органом влади, утвореним з метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України і безпосередньо йому підпорядкованим, цей акт встановлює функції Представництва.

Згідно норм цього закону Представництво очолює Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим. Постійний Представник та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.

Головними функціями Представництва є представницька, кадрова, аналітична, інформаційна та правозахисна, що полягає у сприянні додержанню конституційних прав і свобод людини і громадянина та досягненню міжнаціональної злагоди, соціально-економічної і політичної стабільності на території Автономної Республіки Крим.

Після збройного захоплення державою-агресором Кримського півострову в лютому 2014 р. діяльність Представництва у місті Сімферополь було вимушено припинено, керівництво Представництва залишило окуповану Автономну Республіку Крим.

Світове співтовариство цивілізованих націй та українська влада не визнали неправомірну окупацію та злочинну анексію Кримського півострову державою-агресором. Масове та цинічне порушення Росією в Криму норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, визнані на рівні правових документів Генеральної Асамблеї ООН, органів Ради Європи, ОБСЄ та Європейського союзу, поставили перед українською владою принципово нові завдання щодо Автономної Республіки Крим.

Розпорядженням Президента України від 16 травня 2014 року № 865/2014-рп, з метою забезпечення відновлення діяльності Представництва в умовах тимчасової окупації території України, Представництво було розміщено у місті Херсон, територіально наближеному до адміністративного кордону з Автономною Республікою Крим. 24 травня 2014 року Указом Президента України № 487/2014 було затверджено структуру Представництва, що мала забезпечити його роботу в умовах тимчасової окупації Криму.

Новий етап функціонування Представництва було визначено Указом Президента України № 16/2016 від 20 січня 2016 року. Цим актом було істотно посилено правозахисний та міжнародний вимір діяльності Представництва, передбачено утворення окремих структурних підрозділів Представництва у місті Києві, зі збереженням розташування у місті Херсон.

Указом Президента від 17 серпня 2017 року № 221/2017 було передбачено особливі посадові обов’язки першого заступника Постійного Представника стосовно питань кримськотатарського народу. У штаті Представництва у відповідності до нового законодавства України про державну службу було запроваджено посаду Керівника апарату Представництва.

Представництвом чітко визначено напрямки роботи, налагоджено взаємодію з центральними та регіональними органами влади в Україні, запроваджено механізм моніторингу ситуації з внутрішньо переміщеними особами та населенням тимчасово окупованої території, здійснюється аналіз законодавства в контексті питань Криму з метою його врегулювання, системно досліджуються соціально-економічні та політичні процеси на тимчасово окупованій території України, забезпечується інформаційний супровід своєї діяльності.

Представництвом спрямовуються подання і пропозиції Президенту України, Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади, що покликані зменшити наслідки тимчасової окупації та підвищити рівень забезпечення прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України і міжнародними договорами.

Постійні Представники Президента України

в Автономній Республіці Крим

Горбатов Валерій Миронович (31.03.1994 – 30.01.1996)

Степанюк Дмитро Петрович (31.01.1996 – 08.02.1997)

Кисельов Василь Олексійович (08.02.1997 – 29.06.1999)

Корнійчук Анатолій Васильович (29.06.1999 – 17.05.2002)

Діденко Олександр Миколайович (26.06.2002 – 30.12.2004)

Куліш Володимир Іванович (22.09.2005 – 17.05.2006)

Москаль Геннадій Геннадійович (17.05.2006 – 09.01.2007)

Шемчук Віктор Вікторович (21.01.2007 – 04.05.2007)

Хоменко Володимир Петрович (06.06.2007 – 27.12.2007)

Жунько Леонід Михайлович (30.01.2008 – 18.03.2010)

Куніцин Сергій Володимирович (06.05.2010 – 13.10.2010)

Плакіда Віктор Тарасович (13.10.2010 – 12.01.2011) в.о.

Яцуба Володимир Григорович (12.01.2011 – 07.06.2011)

Плакіда Віктор Тарасович (08.06.2011 – 27.02.2014)

Куніцин Сергій Володимирович (27.02.2014 – 26.03.2014)

Попович Наталія Костянтинівна (22.05.2014 – 17.08.2017)

Бабін Борис Володимирович (17.08.2017 – по теперішній час)