Президент підписав Указ «Про пріоритетні заходи щодо сприяння зміцненню національної єдності та консолідації українського суспільства, підтримки ініціатив громадськості у цій сфері»

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №534/2016 “Президент підписав Указ «Про пріоритетні заходи щодо сприяння зміцненню національної єдності та консолідації українського суспільства, підтримки ініціатив громадськості у цій сфері»”




Виступ Президента України у День пам’яті жертв Голодоморів в Україні

vystup-prezydenta-ukrayiny-u-den-pam-yati-zhertv-golodomoriv-v-ukrayini-2016-roku

Натуга на руках,

від втоми чорних,

здувала жили,

ніби мотузки.

Каміння клацало зубами

в жорнах,

жувало жовті зерна на друзки.

І сіялось не борошно,

а мука…

Ваша Святосте!

Ваші блаженства!

Преподобні отці!

Високоповажні представники дипломатичного корпусу!

Шановні свідки Голодомору!

Дорогі співвітчизники!

Ми, українці, з давніх-давен вирощуємо хліб під безмежним небом на безкраїх чорноземах. Жорна, ручний млин, були символом родючості нашої української землі. Із минулого століття це знаряддя, за допомогою якого мололи борошно, щоб потім пекти хліб, стало ще і згадкою про голод, згадкою про смерть. Пусті жорна – нагадування про велику біду українського народу. Тому я й почав свій виступ зі строф великого нашого поета Василя Симоненка.

Геноцид тридцятих років – прямий наслідок втрати державності в двадцятих роках. Окупація нашої України радянською Росією стала можливою внаслідок роз’єднання та внутрішніх чвар політичних сил молодої української держави. Вони входили і виходили з коаліцій; розгойдували вулицю; плели один проти одного хуторянські інтриги і навіть піднімали повстання. Вони наївно вірили, що отаманщина – це є найкраща форма демократії.

Неначе позакладало. Неначе було їм пороблено… Захоплені внутрішньою війною всіх проти всіх вони ніби і не помічали чорної хмари, яка сунула на Україну з півночі, сходу та півдня. Не чули гуркоту грому і не бачили смертоносної блискавки, аж поки нею і не повбивало.

«Крізь незгоду всі пропали, самі себе звоювали».

Минулого місяця з нагоди сто п’ятдесятиріччя Михайла Грушевського, першого українського Президента, я виступав перед студентами-істориками, і ми загадали відому цитату Василя  Ключевського: «Історія не вчителька, а наглядачка – вона нічому не навчає, а тільки карає за незнання уроків». Альтернативна історія, або як ще кажуть, «якбитологія», – насправді лише жанр фантастики. Історія дійсно не має умовного способу. Звісно, і незалежність не гарантує від неврожаїв, але всі знають: в сусідніх з СРСР країнах українців не нищили конфіскацією їжі. Тож очевидно: збережи Україна свою самостійність, жодних спланованих голодоморів не було би також.

Колективізація й придушення опору селянства, винищення української інтелігенції та ліквідація української Церкви не дали того результату, на який розраховували в Москві. І тоді тоталітарний режим спланував Голодомор та втілив його в життя в масштабах геноциду. Метою імперії було знищення будь-яких можливостей для національного самовизначення нашої держави України. Реалізація цієї мети передбачала ліквідацію національно-свідомої частини тогочасного суспільства, насамперед селянства та інтелігенції.

Мільйони українців були цілеспрямовано принесені в жертву молоху голодної смерті. На найродючішій у світі землі люди згасали від голоду, мучилися, дичавіли. «Сусідка Ганна, – згадував очевидець Голодомору Іван Васильович Булавенко з Київщини, – схватила кишки дохлої коняки і стала тягнути, а друга жінка стала виривати. Відпихали одне одного, могли сокирою рубонути по руках. Коли закінчились усі продукти, першим помер батько. Галя просила маму, аби та одрізала з батька кусок м’яса, бо йому вже не боляче… Потім осліпла від голоду мати…»

Невимовно важко це цитувати. Я прошу пробачення за такий відвертий натуралізм, але це наша гірка і трагічна правда. Дуже важливо, що ми цю правду маємо знати. Дуже важливо, що ми цю правду не маємо ніколи забути. «Історія лише тоді стає історією, коли події минулого пропущені крізь розум і серце нащадків, коли людська пам’ять – мов наскрізна рана», – дуже слушно писав історик та краєзнавець Михайло Сікорський, який сам залишив пронизливі спогади про Голодомор, і який, до речі, створив Музей хліба.

Днями виповнюється рівно десять років, коли Верховна Рада ухвалила закон, яким Голодомор 1932–1933 років визнано геноцидом. Уявіть собі – п’ятнадцять років Україна жила незалежною, аж до того, як наважилися прийняти цей закон.

Таку оцінку тих трагічних подій підтримує переважна більшість українців. Я, як народний депутат, теж голосував за цей закон. Десятки країн світу кваліфікують цей злочин тоталітарного режиму саме як геноцид.

Я щойно підписав Указ «Про заходи у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні – геноциду Українського народу», в якому, в тому числі дав доручення Міністерству закордонних справ продовжувати роботу щодо визнання світовою спільнотою, іноземними державами та міжнародними організаціями Голодомору геноцидом Українського народу.

Апологети заперечення Голодомору – геноциду живуть здебільшого в одній географічній точці. Вони ховають від науковців архівні документи та судом забороняють відповідні праці українських авторів. Можна, звичайно, зачистити від книжок про Голодомор багатостраждальну Бібліотеку української літератури у Москві. Але ж із історії Голодомор викреслити неможливо.

Два злочини, геноцид та російська агресія на Донбасі, переплелися в долі Миколи Павловича Онищенка, який щойно виступав. В дитинстві він пережив Голодомор, в дев’яносто років став вимушеним переселенцем. Що те, що інше – завдяки Москві.

Тридцять другий та тридцять третій надломили мою націю, але Україну і українців не зламали. Після десятиліть нищення, Україна звелася на ноги. В 91-му поставила крапку в історії імперії. А нині протистоїть спробам відродити цю імперію і впевнено захищає рубежі свободи – свободи власної і свободи Європи.

Дорогі співвітчизники!

Злочини проти людяності не мають терміну давності. З об’єктивних причин організаторів Голодомору неможливо покарати, але вірю, що вони вже горять в геєні вогняній. Ми ж маємо виконати святий обов’язок перед пам’яттю мільйонів закатованих голодом українців – ми маємо зберегти Україну. Україну єдину, соборну, незалежну. Як Президент відчуваю відповідальність за збереження нашої незалежності та соборності не лише перед теперішнім поколінням, але й перед мільйонами тих, які дивляться на нас із оцього наразі холодного неба. Запорукою нашої перемоги може бути лише непохитна єдність українського народу.

У 2007 році на цьому місці постав Меморіальний комплекс, який став місцем паломництва для багатьох українців. Але музейної частини, яка б відповідала кращим світовим зразкам музейно-меморіального мистецтва, досі не побудовано. Я переконаний, що слід розпочати роботу з метою створення гідного музейного закладу. До цієї справи мають долучитися також і неурядові кола – представники українського бізнесу, українська, а також світова громадськість.

Дорогі українці!

Слава Україні!




Президент підписав Закон про підтримку переміщених вищих навчальних закладів

Президент підписав Закон України № 1731-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності вищих навчальних закладів, наукових установ, переміщених з тимчасово окупованої території та з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2016 року.

Закон спрямований на підтримку належного функціонування переміщених вищих навчальних закладів та наукових установ, забезпечення прав і законних інтересів таких закладів, їх працівників та осіб, які в них навчаються.

Зазначеним Законом, зокрема, надається визначення тимчасово переміщеного вищого навчального закладу, наукової установи, врегульовуються питання діяльності та надання прав переміщеним ВНЗ та науковим установам на тимчасових засадах стосовно встановлення нормативів чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника, продовження дії акредитаційних сертифікатів таким вищим навчальним закладам та науковим установам на провадження освітньої діяльності, встановлення фіксованих обсягів держзамовлення для всіх спеціальностей та всіх освітніх рівнів, зазначених у відповідних ліцензіях на провадження освітньої діяльності, а також особливостей виконання окремих договірних зобов’язань переміщеними вищими навчальними закладами та науковими установами на період проведення антитерористичної операції.

Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через місяць з дня набрання ним чинності.


Вперше питання виконання зобов’язань щодо безвізового режиму ставляться не Україні, а Євросоюзу – Президент

Президент Петро Порошенко наголошує, що під час обговорення питання візової лібералізація на Саміті Україна-ЄС європейські партнери наголосили на повному виконанні Україною всіх умов для скасування віз.

vpershe-pytannya-vykonannya-zobov-yazan-shhodo-bezvizovogo-rezhymu-stavlyatsya-ne-ukrayini-a-yevrosoyuzu

«Чітко було наголошено, що Україна свою частину зобов’язань чітко виконала. Останнім підтвердженням цього є рішення 17 листопада, коли Рада ЄС одностайно ухвалила рішення, яким задекларувала політичну волю ЄС та всіх його членів надати Україні безвізовий режим і включила, нарешті, «зелене світло» на цьому шляху», – підкреслив Петро Порошенко на спільній з Президентом Європейської Ради Дональдом Туском, Президентом Європейської Комісії Жан–Клодом Юнкером прес-конференції за підсумками Сміту Україна-ЄС.

«Скасування візового режиму з ЄС стане падінням ще одного бар’єру в нашому єдиному цивілізаційному просторі. Впровадження безвізового режиму знаменує подальше зближення України та Європейського Союзу», – зазначив Президент.

Глава Української держави наголосив, що до 24 листопада Україна виконала всі зобов’язання. «Зазвичай складні питання ставились Україні, щодо виконання зобов’язань. Можу наголосити, що на сьогоднішній день, під час сьогоднішнього Саміту, Україні не було поставлено жодного питання – Україна чітко і в повному обсязі виконала всі взяті на себе зобов’язання»,- додав він.

«Це перший Саміт, коли не Україні ставлять питання, а ми, українська делегація, ставимо питання нашим партнерам з Європейського союзу з проханням своєчасно виконати взяті на себе зобов’язання», – сказав Петро Порошенко.

За його словами, і Президент Європейської Ради, і Президент Європейської Комісії, і Президент Європейського Парламенту чітко наголосили, що ми зробили все і, на сьогоднішній день, тривають міжінституційні переговори між Європейським Парламентом і Європейською Радою.

Глава Української держави зазначив, що радий почути позицію Президента Юнкера про те, що він є оптимістом і вважає, що цей процес має закінчитись до кінця поточного року. «Я після сьогоднішньої зустрічі залишаюсь оптимістом і ще раз наголошую 45-мільйонна Україна, український народ зробив величезні реформи, імплементував всі 144 пункти Плану дій щодо безвізового режиму і на сьогоднішній день отримав чіткі запевнення, що рішення про надання Україні безвізового режиму буде прийнято одразу після  врегулювання всіх міжінституційних переговорів», – сказав Петро Порошенко.

Президент Європейської Ради Дональд Туск наголосив, що усі країни-члени Європейського Союзу підтримали режим лібералізації віз. «Це підтвердження того, що Україна виконала європейські стандарти», – наголосив він. За його словами, коли Європейський Парламент і Європейська Рада погодяться із реформуванням візової політики та буде впроваджено режим візової лібералізації, буде проводитися інтенсивна робота з Європейським Парламентом щодо пришвидшення цього процесу. Дональд Туск підкреслив, що ці дискусії не стосуються України.

«Україна виконала свою роботу на відмінно», – сказав Президент Європейської Ради та наголосив, що зараз дискусія стосується переговорів між членами Європейського Союзу та Європейським Парламентом стосовно візової внутрішньої політики.

В свою чергу, Президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер підтвердив, що Єврокомісія підтримує пропозицію, яку було вироблено в квітні поточного року і в рамках якої було запропоновано Європейській Раді та Європейському Парламенту надати безвізовий режим Україні.

«Україна виконала усі вимоги, які нами були поставлені. Тому нормально, щоб тепер Євросоюз, в свою чергу, коли він побачив, що Україна впровадила всі реформи, на які ми очікували, зробив це», – сказав він.

Жан-Клод Юнкер зазначив: «Я залишаюся впевненим в тому, що незважаючи на труднощі, які можуть існувати між деякими державами членами Євросоюзу і Європаралментом, ми зможемо надати безвізовий режим до кінця року Україні».

Він також додав, що Рада ЄС та Європарламент мають домовитись про точний механізм призупинення безвізового режиму і це не стосується України, а стосується держав-членів ЄС.