Сергій Куніцин: «Іноді пам`ять підводить політиків, навіть найбільш шанованих»

       Постійний Представник Президента України в АР Крим Сергій Куніцин прокоментував висловлювання мера Москви Юрія Лужкова про історію співпраці влади російської столиці і Севастополя.

       Зокрема, Сергій Куніцин заявив: «Юрій Михайлович поскаржився, що йому було важко співпрацювати з Севастополем, коли там працював Куніцин. Дивно це чути. При Ющенку мер Москви, дійсно, був не в фаворі у Києва, навіть був оголошений «персоною нон-грата». Невже до цього мав відношення губернатор Севастополя?

       Давайте згадаємо не таке вже далеке минуле. У 1998 році, коли я працював Прем`єр-міністром Криму, саме Куніцин і Лужков відкривали будинок Представництва Криму у Москві, магазин Масандрівських вин на столичному Комсомольському проспекті. Пізніше ми літали разом до Керчі, де закладали камінь майбутнього моста між Україною і Росією.

       До мого приходу на роботу в Севастополь угода між адміністраціями двох міст не була підписана. Мало того, ні Сергій Іванов, ні Леонід Жунько (губернатори Севастополя, мої попередники) не наважилися ввести в експлуатацію Будинок Москви на площі Нахімова. Я це зробив. Будинок Москви ми відкрили, до речі, за що я і отримав догану з Києва. Саме ми - Лужков та Куніцин - підписали Договір про співпрацю. Я до кінця сподівався, що Юрій Михайлович все-таки виконає обіцяне, і в російській столиці з`явиться Будинок Севастополя у Москві. На жаль, перше розпорядження про виділення землі під це будівництво кануло в лету, другого так і не було.

       Я розумію, політика. Тоді відносини між нашими країнами переживали не найкращі часи. Але тепер, коли Україна та Росія вийшли на якісно новий виток взаємин, коли є контакт між главами держав, регіонами, навіщо ж «стріляти в минуле з пістолета»?

       Хочу нагадати Юрію Михайловичу, що саме в роки моєї роботи в Севастополі були підписані договори з Московською, Курською, Саратовською областями, міцніли зв`язки з іншими регіонами Росії. Подібних договорів у нашому активі було близько двох десятків. Не треба записувати мене в «русофоби». Я був, залишаюся і буду патріотом України, але до Російської Федерації ставлюся з повагою. Вважаю, що наше спільне майбутнє неможливе без чесних, партнерських, дружніх відносин.

       Сьогодні, коли в Україну знову прибуває Патріарх Московський і Всія Русі Кирил, я згадую, як ми рік тому зустрічали його у Севастополі, на Херсонесі. Пишаюся високою нагородою Патріарха - орденом Сергія Радонезького. Сьогодні, коли Україна та Росія кріплять братерські узи, я згадую про тисячі ветеранів-афганців, що входять, як і я, до складу організації «Бойове братство без кордонів», яку очолює губернатор Московської області Борис Громов ...

       Шкода, що про все це доводиться нагадувати . Але все ж нагадувати необхідно, тому що іноді пам`ять підводить політиків, навіть найбільш шанованих».

Прес-служба Постійного Представника Президента України в АР Крим