Наша історія багатогранна і глибоко суперечлива, позначена високими злетами людського розуму та гуманізму і прірвами варварства й жорстокості, національного відродження і безмірними, непоправними втратами.
Українці пройшли цей шлях, поділили здобутки і радощі, трагедії та жертви разом з усім людством. Водночас на нашу долю випали і небувалі випробування.
Апофеозом зла, який на довгі роки й десятиліття підірвав генетичні, інтелектуальні, творчі сили нації і поставив її на межу необоротного цивілізаційного зламу, є Великий Голод 1932—1933 років. Правда про нього пробила собі дорогу крізь товщу часу, лукавого замовчування і підступних міфів, щоб відтепер і назавжди залишитися пам’ятником безвинно загубленим і нагадуванням та застереженням для живих.
Проте ще належить відновити, вихопити з забуття багато досі невідомих сторінок з того гіркого літопису, очистити його від політичних нашарувань, встановити всі імена загиблих.
Це наш святий обов’язок перед жертвами голодомору. Віддаючи їм данину шани і скорботи, докопуючись до коріння, ми повинні пам’ятати про свою історичну відповідальність перед тими, хто ліг в українську землю в жахливі 30-ті роки, хто страждав і безвісти зникав із життя.
В ім’я їхньої пам’яті ми повинні побудувати багату і сильну Україну, зробити її такою, якою вона бачилася у мріях поколінь українських патріотів.
Нехай нове, XXІ століття стане для всіх нас спільним широким шляхом до цієї величної мети, до порозуміння та злагоди!

З повагою

Постійний Представник
Президента України в
Автономній Республіці Крим          Л.ЖУНЬКО